That's what I like

Повертайся живим

Так, я все знаю. Знаю все.
Це вибір твій. Я суперечити не стану.
Хто, як не ти. Я розумію й це.
Й за це тобі моя пошана.
Та тільки я благаю про одне.
Вертайсь живим! Живим! Ти мене чуєш?
В свободі – прагнення святе.
І вірю, перемогу ти здобудеш.
Та повертайся зі щитом в руках!
Не на щиті, нехай і героїчно.
З тобою я навіки у думках,
За тебе я молюсь богам одвічним.
Ти пам’ятай, яким не був би бій:
Тебе чекають твої рідні вдома
І кожен подих, погляд ловлять твій.
Не маєш права ти на біль і втому.
Ти повертайся. Повертайся попри все!
Живим та неушкодженим вертайся!
Пообіцяй! Пообіцяй мені лиш це.
Й дотримай обіцянку, не здавайся!

Лінощі-найбільш підходяще слово для сьогоднішнього дня. Нічого не хочеться робити, тільки спати. 

Нещодавно гуляли по нашему з подрогою улюбленому району, мій улюблений- бо дуже затишний та красивий, її-бо народилась та виросла там. Слухала багато її дитячих спогадів пов’язаних з двором, вулецею, тощо. Для мене все було таке далеке, нерідне, незбагненне, вона дивиться на дерево, розповідає як лазила по ньому і очі палають, напевно згадувала дуже приємні моменти. Розумію, дле мене те ж саме пов’язано з моїм двором, але на декілька кварталів осторонь.

В місті є декілька важливих місць для мене. Наприклад, зупинка біля центру. Коли була малою, гадала що вона дуже далеке знаходиться, а потім, доводилось кожен день самій, по темряві до неї доходити, а через певний час взагалі стала найкоротшою відстанню від дому, де гуляю.

Такжє є такі місця, котрі неодмінно пов’язані з певною людиною. В такому випадку вони набувають ярлика “наш”. Доречі. нещодавно по цій темі мене зрадили, “наше” місце показали іншій людині, оуф, ненавиджу коли так роблять. Хоча, ця інша людина мала на те законне право. Ярлики мають властивість набувати певного відтінку настрою. Є ярлик “наш”, “наша будівля, біля котрої ми зустрілись”- дуже приємний відбиток спогадів, а є й навпаки, неприємні, від котрих нікуди не втечеш, це такі собі ярлики-примари. 

P.S. Як бачите, в мене все добре, пишу про неважливе.

Ось, отримала фото з фотосесії)

Дивилась новини: 90% людей вважають себе патріотами, дивовижно, знадобилась лише одна зима, щоб змінити свідомість та прибрати совок, аніж 23 роки…

Немає доща.

Минула неділя, була страшенно нервовою, були моменти, коли я мріяла, по тим безглуздим проблемам які були, мріяла про нічого неробіння. Тепер, все стабілізувалося. Сьогодні почала ловити себе на думці, що ось саме той момент: сама собі будую безглузді проблеми. Згадала, що мріяла про це, і воно того не варто, стало краще. “Те, що не руйнує, робить нас сильнішими”- цей пункт можно вважати перевіриним на власному досвіді. 

Цікаве порівняння: за ці три місяці, від мене пішло багато людей, а з іншого боку, три місяці були наповнені самовдосконаленням( напевно більшим, ніж за весь рік).

За останні дні було декілька милих листувань.) 

Дякую, мої родняши, за підтримку, без вас минула б неділя була б прижахливійшою. 

Кохаю.

#ванільтайм

Ось, мій новий блокнотик. 
Напевно в кожного з нас, ще з дитинства залишились якійсь кумедні звички, чи хоббі. Коли я була ще більш малою, ніж зараз, полюбляла багато чого колеціонувати( психологи кажуть що це плюсик до розвитку дитини), але не знаю що там психологи, мамусі багато одноманітного мотлаху не подобалось. Пам’ятаю як збирала фантики від цукерок в різдвяну скриньку, здається, навіть були зміячі шкурки( невдалий опит, постійно забувала в яку книжку всунула). До теперешнього часу збереглася коробочка з кіндерами, їх багато-багато і це моя власна гордість(ох лол). Є колекція мінералів, вони чудові)) Напевно найбільш оновлюванні колекції- це колекція великих каблучок, кактусів та щомісяного випуску “кримінального відділу”. 
 Незмінним залишилась також пристрасть до блокнотів, яка власне привела мене до скрапбукінгу( чудова річ я вам скажу). Кожен закінчений блокнот- пройдена епоха. Цей, в мене давно, але тільки зараз я готова ним користуватися, раніше якось його хотілось берегти для чогось важливого. Але насамперед, не може бути ніякого “особливого блокноту, для важливої мети”, це все фейк, він буде стояти, а ви ним не будете користуватися. Вищевказаний блокнотик мені подобається, тим, що він найбільш серйозніший з усіх його попередників. По перше це молескін( якщо я раптом нічого не переплутала)- а це круто, по друге- дууже тверда обкладинка- видно що користуватися буде серйозна, ділова особа. 

Ось, мій новий блокнотик. 

Напевно в кожного з нас, ще з дитинства залишились якійсь кумедні звички, чи хоббі. Коли я була ще більш малою, ніж зараз, полюбляла багато чого колеціонувати( психологи кажуть що це плюсик до розвитку дитини), але не знаю що там психологи, мамусі багато одноманітного мотлаху не подобалось. Пам’ятаю як збирала фантики від цукерок в різдвяну скриньку, здається, навіть були зміячі шкурки( невдалий опит, постійно забувала в яку книжку всунула). До теперешнього часу збереглася коробочка з кіндерами, їх багато-багато і це моя власна гордість(ох лол). Є колекція мінералів, вони чудові)) Напевно найбільш оновлюванні колекції- це колекція великих каблучок, кактусів та щомісяного випуску “кримінального відділу”. 

 Незмінним залишилась також пристрасть до блокнотів, яка власне привела мене до скрапбукінгу( чудова річ я вам скажу). Кожен закінчений блокнот- пройдена епоха. Цей, в мене давно, але тільки зараз я готова ним користуватися, раніше якось його хотілось берегти для чогось важливого. Але насамперед, не може бути ніякого “особливого блокноту, для важливої мети”, це все фейк, він буде стояти, а ви ним не будете користуватися. Вищевказаний блокнотик мені подобається, тим, що він найбільш серйозніший з усіх його попередників. По перше це молескін( якщо я раптом нічого не переплутала)- а це круто, по друге- дууже тверда обкладинка- видно що користуватися буде серйозна, ділова особа. 

Напевно це потрібно залишити тут, лист який переселався, лист, який багатьом підняв настрій. Заговор, навколо листа, мій настрій- покращенний. 

"Ви такі розумнички, так файно виступили!!!!!!!)))) Мені так сподобалось, я в захваті, навіть неочікувала такого!) Всі такі крутііі))) Коля молодець, так артистично і без перебільшень(він навіть зрс в моїх очах), і голос ще такий мімімімі з хріпатцой)) І гітарист розумничка, він підкорив ще з свого розігрування. Твої партії так круто та гармонічно звучали!!!!! Я в захваті!)))”

А так що, так все добре. Багато справ, ніколи писати. Багато мрій, багато про які й мріяти не могла. Багато нервів, багато виносу місків друзям.В общем, ще рано казати, але схоже це літо найкаще. 

Заметила что когда разговариваю или задумываюсь о чем-то начинаю играть в какуе-то елементарную игру, типо змейке на старой нокии.
Старенькая нокия, когда-то это было целым сокровищем. Приятно на нее смотреть: маленькая, аккуратненькая ничего лишнего. Последние недели слегка напряженные из-за работы. Но в целом я довольна. Интересно чувствовать на себе груз ответственности, одновременно и страшно, и приятно. Оказывается, мне неудобно разговаривать с людьми определенной категории, но я над эти работаю. Читаю книгу. Думаю о будущем( впрочем как всегда). Что выбирать стабильность или риск, который может дать гораздо больше, но как и не дать. С одной стороны я не сильно люблю рисковать, скорее холодный расчет- словно в каком-то тесте. Но в некоторых вещах во мне живет неисправимый романтик, который правда часто впадает в каматоз, ударяясь об стенки реалей, но все таки он есть.)Я даже готова к осени, просто тогда начненться сумасшедший ритм, в котором не будет место для лишних мыслей.
P.S. Пишу на русском, так как с айфона, нет укр клавы(((((. Давно не писала на нем, наверное ошибок немерено.
Фраза дня: “Стабильность жизненной платформы”-Люшер.